Янголи спорту

Артем загинув ще у перші місяці повномасштабного вторгнення, але понад рік вважався зниклим безвісти та військовополоненим. На Миколаївщині провели в останню путь українського захисника і боксера Артема Хана. Народився він 6 квітня 2001 року. Ще у дитинстві захопився бойовими мистецтвами. Почав займатися боксом та змішаними єдиноборствами, був вихованцем миколаївської СДЮСШОР-6. Тренери пригадують, що Артем за кілька років занять обійшов своїх однолітків у спорті. Став чемпіоном України серед юніорів з боксу та отримав звання кандидата у майстри спорту. До лав Збройних сил України Артем потрапив у 19 років, підписавши контракт. Служив у складі 79-ї десантно-штурмової бригади. На момент початку російського повномасштабного вторгнення він уже рік перебував у зоні бойових дій, але батькам ніколи не розповідав, що бере безпосередню участь у боях. Наприкінці лютого 2022 року хлопець чекав на ротацію, мав повернутися додому, навіть уже зібрав сумки, але почалася широкомасштабна війна… Востаннє Артем виходив на зв’язок з батьком 29 квітня 2022 року, а 30 квітня – не повернувся на українські позиції з боїв. З того часу його вважали зниклим безвісти. Але у грудні того ж року мамі Артема вдалося дізнатися, що син у полоні. Його ім’я побачили у ворожих списках. Ця новина дала велику надію рідним побачити Артема, та, на жаль, у січні 2024 року усі сподівання розвіялися. ДНК експертиза встановила, що Артем загинув у той день, коли не повернувся з завдання – 30 квітня 2022 року у районі села Діброва на Донеччині. Герою був лише 21 рік…

Майстер спорту з рукопашного бою, український військовослужбовець, старший лейтенант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно). Народився 5 лютого 1998 року в місті Миколаїв. Навчався в Миколаївському ліцеї. У 2015 вступив до Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова. У 2020 році закінчив з золотою медаллю проходив службу в Об'єднаному зв'язку НГУ. Учасник АТО. На час повномасштабного вторгнення заступник начальника центру спеціального зв`язку стаціонарного вузла зв`язку. Загинув під час передислокації в район санаторія «Лісовий» (місто Дніпро), отримав поранення несумісні з життям. Похований 1 березня 2022 в місті Миколаїв на Миколаївському міському цвинтарі. У Олександра залишилися батьки, сестра, дружина та маленька донечка. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (28 лютого 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Даниїл Олександрович Єгоров, член національної збірної України з академічного веслування, віддав своє життя за нашу свободу. З 2016 року Даниїл представляв Україну на міжнародній арені. Свою спортивну кар'єру він розпочав у Запорізькій області під керівництвом тренера Володимира Гапоненка, а згодом відточував свою майстерність у Миколаївській області. Навчався у Миколаївському ВУФК та Національному університеті кораблебудування ім. адмірала Макарова, де здобував освіту та розвивався як спортсмен і громадянин. Бронзовий призер чемпіонату Європи серед юніорів 2017 року, срібний призер чемпіонату Європи до 23 років 2019 року – він мріяв про нові перемоги під керівництвом тренера Павла Пришутова. Але з початком війни взяв до рук зброю й став до лав полку «Азов». Його мужність відзначено нагородами «Золотий хрест» і «За збереження життя». 28 жовтня 2024 року, у бою під Нью-Йорком, Бахмутського району, серце Даниїла зупинилось. Йому було лише 24… Схиляємо голови в пам'ять про Даниїла Єгорова. Його мужність, відданість та сила волі назавжди залишаться з нами. Вічна слава Герою України.